Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Та *церковь* (Часть 9. А ведь я — такой же…). - Сергей Сгибнев Мы достаточно быстро научаемся использовать те или иные стихи из Библии в дебатах с нашими оппонентами. Мы легко и непринужденно вворачиваем нужную фразу в разговоре, а чаще в споре…. Но как же нелегко, порой, использовать заповеди Христа в нашей повседневной жизни!
И как стыдно становится за свои поступки, за свои слова, за свои мысли! За свое фарисейство!
Господи! Будь милостив ко мне грешному!
